«Земного сану славу залишивши, Небесне Царство успадковував єси». Мученик Андрій Стратилат (день пам’яті — 1 вересня за н. ст.)


За свою хоробрість, непереможність і справедливе ставлення до воїнів святий мученик Андрій Стратилат користувався великою повагою серед простих солдатів римської армії. Він займав одну з командних посад у військах імператора Максиміана. Черговий римсько-перський конфлікт став початком його сходження до Царства Небесного. Прибувши до Сирії, Андрій отримав від місцевого правителя титул «стратилата», тобто головнокомандувача військами. Полководець зібрав найхоробріших воїнів в окрему дружину і вийшов назустріч переважаючим силам противника. На той момент Андрій ще не прийняв Хрещення, але був переконаним християнином. Перед тим як вступити в бій, праведник звернувся до воїнів-язичників із закликом повірити у Христа як Істинного Бога. Він переконував їх, що язичницькі боги — біси і не можуть допомагати в битві. Тільки всесильний Бог неба і землі може подати допомогу кожному, хто вірує в Нього. Після цього невеликий загін Андрія Стратилата вступив у бій і, розгромивши перське військо, з честю повернувся назад. Проте недоброзичливці святого донесли, що сам він і його воїни — християни. Андрій був викликаний до правителя Сирії Антіоха, де підтвердив свою віру в Іісуса Христа. Тоді його піддали тортурам, поклавши на розжарені грати. Однак, як тільки він прикликав на допомогу Спасителя, метал одразу ж охолов. Інші воїни також не відступили від Христа. Не наважуючись стратити прославленого полководця, Антіох звернувся до імператора за подальшими вказівками. Максиміан надіслав грамоту, де наказував відпустити воїнів, проте таємно розпорядився під будь-яким приводом стратити усіх поодинці.

Опинившись на волі, воїни Андрія Стратилата разом зі своїм полководцем вирушили в м. Тарс Кілікійський, де прийняли Хрещення від місцевого єпископа Петра та Верійського єпископа Нона. Після цього загін продовжив шлях. У цей час правитель Кілікії Селевк отримав вказівку Антіоха наздогнати воїнів і умертвити їх, нібито з причини незаконного залишення знамен. Селевк оточив воїнів Андрія в одній з ущелин гори Тавр. Стратилат звернувся до підлеглих із закликом не боятися смерті за Христа, називаючи їх своїми братами та дітьми. У молитві він просив допомоги Божої тим, хто в майбутньому буде звертатися до їхнього небесного заступництва. А ще, щоб на місці їхньої мученицької кончини з’явилося цілюще джерело. Під час цієї молитви мученики, які не виявляли спротиву, були усічені мечами. В ту ж мить із землі забило джерело. Залишені тіла святих невдовзі поховали єпископи Петро та Нон разом зі своїми кліриками. Один із священиків, який довго страждав від злого духа, випив води з джерела й одразу ж зцілився. Про незвичайні властивості джерела незабаром дізналася вся округа. Багато людей стали приходити до нього і, по молитвах святого Андрія та постраждалих з ним 2593 мучеників, отримували благодатну допомогу від Бога.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s