Любіть одне одного


До цих роздумів мене спонукала одна телефонна розмова

Зателефонувала знайома (з нею та її чоловіком я познайомилася не так давно). Вона буквально живе і дихає Православ’ям: живе церковним життям, багато їздить у паломництва святими місцями, легко зна­йомиться і багато спілкується з батюшками, ченцями. Чоловік завжди їздить з нею, залишається в монастирях трудником. Мені вони здавалися ідеальною православною парою. А тут у розмові вона несподівано для мене почала скаржитися на чоловіка: «Він байдужий до всього. У храм ходить тільки завдяки мені. Як ви думаєте, чи варто мені далі “тягти” його за собою? Я так втомилася. Може, залишити його і не “тягти”? Але ж тоді він пропаде». На мої заперечення проти того, щоб «тягти», вона відповіла: «Ви ж нічого про нього не знаєте. Він… (далі — негативна характеристика і скарги на нього)».

Як у дзеркалі, я побачила в ній себе, якою була ще кілька років тому. Я дуже «стрімко» прийшла до віри, активно воцерковлялася. Чоловік теж приєднався, ми разом ходили у храм, їздили в паломництва. Але мені завжди здавалося, що чоловік не так «горить» вірою, як я і як «потрібно». Я йому дорікала, що він чогось не робить, а щось робить не так. Чоловік смирявся. А мене обурювали його, як мені здавалося, байдужість і неуважність. Тими ж словами, почутими від своєї знайомої, я могла поскаржитися на нього подрузі…

Господь, слава Богу, напоумив мене чудесним чином. Якось у Почаївській Лаврі я почула проповідь-бесіду отця Лавра про те, чому в сім’ях, коли жінка починає воцерковлятися, з’являються негаразди, проблеми у стосунках з чоловіком і дітьми, особливо з підлітками. Мене вразила його проповідь (я відразу записала її), завдяки їй змінилося моє життя (це було років п’ять тому).

Отець Лавр казав: «Приходить жінка на сповідь, плаче і розповідає, який чоловік поганий, діти неслухняні, як їй важко. А вона і молиться, і в храм ходить, і причащається, а ось вони, чоловік і діти, не лише не ходять, а й нею незадоволені. Суцільні проблеми в сім’ї. Питаю: “А коли у храм не ходила, як жили?” — “Нормально, дружно жили”».

Отець Лавр намагався з’ясувати, чому так буває. Що відбувається з жінкою, коли вона починає воцерковлятися, і що відбувається з її чоловіком у такій ситуації? Відповіді він знайшов у святих отців, у класиків літератури й у психологів.

1. Старець Паїсій Афонський (V том, «Пристрасті і чесноти») пише про те, що «жінка від природи має багато доброти й любові, і диявол дуже на неї нападає, він підкидає їй отруйні ревнощі й отруює її любов. А коли її любов буде отруєна і стане злобою, тоді жінка із бджоли перетворюється на осу і жорстокістю перевершує чоловіка… Лють жінки, коли нею опановують ревнощі й затятість, може досягти демонічного ступеня. Жінка повинна боятися ревнощів. Вона зобов’язана видалити своє “я” зі своєї любові, щоб її сильна любов була чистою».

Як вірно! Адже саме благими намірами, любов’ю ми намагаємося ощасливити своїх близьких, насамперед чоловіка і дітей, подбати про них так, як ми вважаємо правильним. І журимося, і дивуємося їхньому спротиву й нерозумінню.

2. У романі Достоєвського з’я «Принижені та зневажені» показано, що жінка часто просто нездатна визнати свою неправоту.

Навіть умовляння священика жінка може ставити під сумнів, вважаючи, що її «не розуміють».

3. Психологи дійшли висновку, що у жінок з віком у багато разів зростає «его», стаючи набагато більшим, ніж у чоловіків. Цим, за словами отця Лавра, пояснюється різниця у сповіді жінок і чоловіків. Чоловіки на сповіді, як правило, говорять тільки про свої гріхи і не нарікають на дружину. Та й поведінка чоловіків у сім’ї — неемоційна, спокійна.

Ця проповідь відкрила мені очі на мене саму в моїй родині. Я пере­осмислила своє ставлення до чоловіка, зрозуміла свою засліпленість гординею.

Я вже нікого (ні чоловіка, ні сина) не «штовхаю у спину» й нікуди не «тягну». Молюся про благий Промисл, про напоумлення мене і близьких і сподіваюся на Господа. Так жити виявилося простіше і радісніше. Тепер я не тільки знаю, а й на власному досвіді переконалася, що сім’я в моєму житті має бути головним після Бога і стосунки з чоловіком мають будуватися за словом Спасителя: «Любіть одне одного» (див.: Ін. 13: 34).

 

Тетяна Гончаренко

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s