Говорять діти


Дитяче релігійне сприйняття істотно відрізняється від дорослого… Діти здатні сприймати Живого Бога безпосередньо, вони відчувають Його всюди: в оточуючому їх прекрасному і дивовижному світі, в дитячій миттєвій радості життя тощо. Але найближчим чином діти здатні відчути Бога в атмосфері миру та любові, яка оточує їх. І у цьому вся «заковика»: така атмосфера має бути в сім’ї. Мама і тато повинні любити один одного і своїх дітей; у родині має панувати мир; батьки мусять саме цим створювати умови, щоб не заважати дітям сприймати Бога і духовну сферу життя. Це робиться зовсім не розмовами про Бога, а виключно прикладом життя. Якщо для мами і тата Христос — не щось зовнішнє, не правило, не обов’язок відвідувати храм, не батіг і пряник у спробах духовного виховання, а найдорожче, найважливіше й найцінніше для самих себе, то діти без жодних слів сприймуть Христа як Джерело миру, добра і любові, які є в сім’ї.

Ігумен Петро (Мещеринов)

Хто нас годує

Никодим, 6,5 років

Сходили в магазин, купили продуктів. Прийшли додому, сіли поїли. Тут тато згадав, що після їжі християни читають подячні молитви.

— Синку, давай тепер прочитаємо подячні молитви.

— Що? — дивується малюк, який поки чув тільки молитви перед їжею, а не після неї. Я намагаюся пояснити простіше:

— Треба подякувати Господу за те, що у нас є що поїсти.

— А що, це Господь у магазин їжу приніс?

Не сховатися

Якось сказав синові, що Господь усе бачить.

— Усе бачить? — малюк явно здивований.

— Так.

Після паузи:

— Тату, а якщо ми сховаємося під ковдрою, Господь нас теж побачить?

 

Кого боїться Бог

— Тату, а Господь боїться динозаврів?

— Ні, синку.

— А Господь боїться драконів?

— Ні, синку, — потім перераховується ще багато страшних тварин з аналогічним запитанням. Після того як Никодим у черговий раз з’ясував, що Господь нічого не боїться, він трохи задумався, а потім захоплено промовив:

— Який Господь сміливий!

Дрес-код

Пелагія, 4 роки

Сидимо вдома, Поля побачила, що в мене натільний хрестик випав за сорочку.

— Тату, заховай хрестика!

— Чому?

— Ти ж не батюшка!

 

Дівчинка-подарунок

Дзвінок у двері. Діти побігли дивитися, хто прийшов. Виявилося, співробітник ЖЕКу перевіряє показання лічильників електроенергії. Поки він стояв у передпокої, вирішив похвалити чотирирічну Полю, яка цього дня була в гарному зеленому оксамитовому платтячку:

— А звідки у вас така дівчинка гарна?

— Подарували, — бадьоро відповіла донечка.

— А хто подарував? — дивується незнайомий чоловік.

— Господь подарував, — каже Поля.

Християнське смирення

Оля, 5 років

— Я вийду заміж за короля — англійського, французького або датського — якого Бог пошле.

 

Маленьке запитаннячко

Сергій, 6 років

Читає разом з бабусею ранкове правило і весь час ставить запитання.

— Сергійко, — каже бабуся, — так не можна, ти заважаєш. Давай помолимось, а потім будеш запитувати, добре?

— Так, бабусю, — відповідає Сергій.

Починають молитися… Не проходить і хвилини, Сергій піднімає руку, як на уроці, в нетерпінні трясе нею і примовляє:

— Одне маленьке запитаннячко, тільки одне маленьке запитаннячко…

Бабуся неохоче погоджується:

— Ну гаразд, що ти хотів запитати?

— А Понтій Пілат товстий був чи худий?..

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s